Нова листівка у блозі — від улюблених друзів, родини Зайцевих, з улюблених Нідерландів.

Спочатку я подумав, що на ілюстрації — Амстердам. Ну бо перше нідерландське місто, що спадає мені на думку, завжди Амстердам. Але, коли подивився уважніше — одразу впізнав Утрехт.

Впізнати Утрехт доволі легко — це місто має унікальні дворівневі набережні каналів. На перший погляд, воно дуже нагадує Амстердам, бо архітектура та канали схожі. Але у набережних є ще нижній рівень, де колишні складські приміщення, що називаються werfkelders, перетворені на готелі, ресторани та кафе. І уздовж них теж часто йде вузький тротуар! В жодному іншому нідерландському місті нічого подібного не бачив.

Подивитись, як це виглядає, можна в моєму дописі про місто:

Допис про Утрехт

Але так, впізнати Утрехт можна й простішим способом: ілюстраторка, що намалювала це зображення, Ellen de Bruijn, мешкає в Утрехті і малює саме це місто :)

Друга листівка, яку надіслав мені Тимур, прийшла мені ще на початку 2022 року. І на попередній версії сайту вона теж була. Але тепер я публікую її саме 31 грудня. Здається, кращого дня просто не може бути.

На зворотному боці листівки, крім привітання Тимура, є три марки. Дві з них — марки з гербом українського міста Болград.

Болград — місто в Одеській області, розташоване на берегу озера Ялпуг та дуже близько до кордону з Молдовою. Ялпуг, до речі, найбільше природне озеро в Україні. У моєму дописі про вересень 2022 року є фотографії озера, щоправда, не з боку міста Болград, що на півночі від озера, а з траси «Одеса – Рені», що на півдні.

На гербі міста Болград зображений Спасо-Преображенський собор, один з символів та архітектурних памʼяток міста, а також човен на воді, що водночас символізує озеро Ялпуг та переселення болгар у Бессарабію у 19 столітті.

Ілюстрація на листівці авторства Оксани Драчковської.

З Новим Роком!

Хочеться, щоб перша листівка була особливою. Тим більше, що сьогодні Різдво, проєкт повертається в онлайн після 2 довгих років стагнації та місяців повного офлайну.

Кращий кандидат — листівку, що отримав від Марини Зайцевої напередодні 2019 року. Вона й у попередній версії цього сайту була, а тепер взагалі його відкриває.

Дякую, Марино!