Другий рік поспіль публікую допис про плівкову камеру 31 грудня. Ось, що я написав у висновках торішнього допису про фотоапарат Київ-3а:

У майбутньому хотів би придбати Київ-2, бажано виготовлений десь на початку 1950-х. У нього не буде непотрібного експонометра на голові, та й взагалі, камера буде справжнім оригінальним Києвом.

1951 рік. Вінстона Черчилля у віці 76 років вдруге обирають на посаду Премʼєр Міністра Сполученого Королівства. Лівія здобуває незалежність від Італії. Народжуються Курт Рассел та Стінг. А київський завод «Арсенал» випускає фотоапарат Київ-2 з серійним номером 516030.

19 лютого 1957 року Н.В. Коротков дарує цей фотоапарат старому другові А.О. Смирнову, про що свідчить гравіювання на нижній частині корпусу.

За 68 років після тих подій, у 2025 році, камера нарешті потрапляє до мене. Цей допис про мій досвід користування нею, та й фотографії, що я нею зробив, теж демонструю тут.

Початок

Між тими словами про бажання придбати Київ-2 та його купівлею минуло всього тільки 9 днів. Як кажуть, на ловця і звір біжить. Варто було по-справжньому захотіти таку камеру, як нормальний варіант знайшовся, хоча до цього я роками проглядав пропозиції на OLX й не знаходив нічого вартого уваги.

Але, як буває зі старими камерами, я її отримав, зробив декілька тестових спусків затвора без плівки, й камера вийшла з ладу. Як і з Києвом-3а, що був у декількох ремонтах, Київ-2 одразу після купівлі поїхав у ремонт.

Першу плівку в нього я вставив на початку березня. Перш ніж покажу, що з того вийшло, є ще один момент, який треба прояснити.

Розділ для справжніх експертів

Якщо цей допис читатимуть справжні експерти, вони обовʼязково скажуть, що моя камера — не Київ-2, бо других Києвів з таким логотипом не випускали.

Спеціально для вас, дорогі експерти, розповідаю, що фотоапарати моделі Київ-2, що випускались з 1947 по 1956 рік, умовно діляться на 4 модельні групи й аж цілих 7 випусків. Головна відмінність модельних груп — логотип на обличчі камери, але й інші відмінності були. Також і кожен з випусків мав певні відмінності.

Як можна здогадатись, я теж не працював на заводі «Арсенал» з 1947 по 1956 рік. Але, я пошукав цю інформацію, щоб ви не квапились писати мені, що моя камера зібрана з різних частин, несправжня, підроблена тощо. Натомість вона належить до четвертої модельної групи та останнього, сьомого випуску. Малими партіями такі камери випускались з 1950 року, але здебільшого — у 1955 та 1956 роках, як раз в останні роки виробництва фотоапаратів цієї моделі.

Юпітер-8

З камерою в комплекті мені прийшов 50-мм обʼєктив Юпітер-8, вироблений на тому ж самому заводі «Арсенал» у 1955 році. Серійний номер 5525959.

Існує вірогідність, що ці конкретні екземпляри камери й обʼєктиву були в комплекті під час першого продажу у 1957 році. З одного боку, дивно, що камера, вироблена 1951 року, була продана аж у 1957-му. З іншого боку, думаю, що Н.В. Коротков навряд чи дарував би своєму другові вживану камеру. Тож, якщо дарував нову, то придбав її саме у 1957-му. Аргумент, що підтверджує ймовірність комплектності: з 1955 року камери Київ-2 комплектували саме обʼєктивом Юпітер-8 виробництва заводу «Арсенал». Тож такий комплект міг існувати.

Попри можливу комплектність та той факт, що видошукач камер Київ-2 взагалі-то зроблений саме під обʼєктиви 50 мм, з Юпітером-8 у мене було найбільше ситуацій, коли кадр «зʼїжджав» і його нижня частина надто обрізалась, натомість зверху було багато зайвого простору. Ймовірно, то просто мої криві руки, але все одно якось дивно.

Хоча цим комплектом я знімав найменше, щось все ж вийшло. Світлини зроблені навесні та взимку 2025 року.

Zeiss Sonnar 5 cm f/1.5

У певний момент у мене виникла ідея, що було б прикольно обʼєднати камеру Київ-2, що є копією німецької Contax II^[1], з якимось з обʼєктивів, що виробляв легендарний німецький бренд Carl Zeiss саме для тих Contax II.

Доволі швидко я зупинився на тому, що треба знайти світлосильний Zeiss Sonnar 5 cm f/1.5^[2]. У Совку випускали повний аналог цього обʼєктива, що назвали Юпітер-3. Але за той третій Юпітер у гарному стані треба віддати приблизно стільки ж грошей, скільки за справжній німецький оригінал. Та й виробляли їх не на «Арсеналі», а десь на болотах, тож я вирішив брати все ж німецький.

Обʼєктив у гарному стані я знайшов, як не дивно, в Україні. І вже після того, як придбав його, зʼясував, що, виготовлений він у проміжку між 1936 та 1939 роками. Якщо на початку поста я писав якісь визначні події 1951 року, й зміг обрати більш-менш нормальні або навіть гарні, то про період з 1936 по 1939 гарних подій особливо не знайдеш. Це чи не найтемніший період у 20 столітті. Менше з тим, саме тоді на заводі Carl Zeiss у німецькому місті Єна випустили той обʼєктив, що тепер є у моїй колекції.

Зоннар^[3] доволі легкий, компактний, та ще й боке класне малює, тож ним я зробив суттєву кількість кадрів. Їх і показую нижче, всі вони зроблені з весни по зиму 2025 року.

Загальні враження

Доволі швидко я збагнув, що Київ-2 — приємна в користуванні та доволі зручна камера.

Інтернет повний історій про спеціальний хват, який треба опанувати, щоб знімати києвами та контаксами. Проте, мені його опановувати не довелось, просто одразу було зручно.

Різниця між моделлю 3а та 2, яка, в основному, полягає в присутності у 3а й відсутності у 2 експонометра на верхній панелі, практично робить двійку іншою, набагато приємнішою камерою. Без експонометра вона легша, менша, краще лежить у руках та й виглядає сексі.

Але й інші, дрібніші деталі двійки мені зайшли. Наприклад, головка зворотного перемотування плівки має класну форму. Та й стрілка на ній намальована гарна. У камері третьої серії ці елементи менш привабливі. Про четверту серію взагалі мовчу.

Доволі давно я зрозумів, що естетика камери, як і багатьох інших інструментів, якими я користуюсь, має для мене важливе значення. Знімати камерами, що мені здаються негарними, мені просто не хочеться. З Києвом-2 не було жодних проблем. Навпаки, регулярно ловив себе на думці, що естетично камера дуже гарна.

Юпітер-9

На солодке я залишив обʼєктив, що мені подобається найбільше — радянську копію Зоннара 85 мм f/2.0 — Юпітер-9.

Це, здається, взагалі перший та єдиний обʼєктив з такою фокусною відстанню, що у мене був^[4]. І вона мені подобається. Здається, чорно-біла плівка особливо класно пасує неймовірному боке, що продукує цей обʼєктив.

З Юпітером-9 у мене були 2 проблеми, одну з яких майже вдалося владнати, а іншу — поки ні.

1. Від обʼєктива я кайфанув ще тоді, коли знімав ним на Київ-3а, а ось носити величезне одоробало, що зветься револьверним видошукачем, мені взагалі не хотілося. Тому я замовив на eBay з Японії класний видошукач Canon суто під обʼєктив 85 мм. Він дуже світлий, дивитись крізь нього одне задоволення. Та й сам по собі він компактний та легкий — саме те, що я шукав. В ньому є виставлення на дальність до обʼєкта знімання, щоб компенсувати паралакс^[5]. Але інколи щось з тією компенсацією йшло не так, і кадр суттєво «зʼїжджав» вгору. Можливо, то мої криві руки, а не видошукач. Але є як є.
2. З моїм далеко не ідеальним зором фокусуватися не завжди виходило. Точніше, я-то думав, що виходило, але частина кадрів розсудила інакше. З такою фокусною відстанню та максимальною діафрагмою 2.0 глибина різко зображуваного простору буває досить невелика, та ще й далекомірні камери конструктивно не найкращі для знімання такими обʼєктивами. Проте, навіть попри фокус, що я змазав, деякі світлини мені все одно подобаються.

Найулюбленіші світлини, що я зробив фотоапаратом Київ-2, зняті саме з обʼєктивом Юпітер-9. Виходить, що сюрпризу не вийшло — попри появу у мене у 2025 році нових обʼєктивів під Київ, саме цей обʼєктив залишився the best.

Висновок

Думаю, це більш-менш очевидно, але фотоапарат Київ-2 мені сподобався. Я давно хотів мати в колекції двійку, й жодного разу не пошкодував, що витратив на неї гроші й час.

Впродовж 2025 року я знімав нею у рідній Одесі, а також Кишиневі, Афінах, Венеції, Римі, Ватикані, Варшаві, Лодзі, Амстердамі, Роттердамі, Лейдені, Денії, Ніупорті, Брюсселі, Лондоні та Единбурзі. Не завжди це було легко, не завжди виходило те, що я замислював. Але мені завжди подобався процес, та й результат інколи тішив.

Мрію колись знайти камеру 3-ї модельної групи, 6-го випуску, яка згідно з легендою мала напис «КИЇВ» на передній панелі саме українською мовою. Щоправда, ніколи таких камер не бачив не те щоб наживо, а й навіть на сучасних фото. Гадаю, вони або не випускались серійно взагалі, або дуже обмеженою кількістю.

Також хочу придбати один з німецьких ширококутних обʼєктивів — Zeiss Tessar 28 mm f/8 або Zeiss Biogon 21 mm f/4.5. Але вони обидва не надто дешеві, та ще й під обидва окремі видошукачі потрібні. Одним словом, якщо один з них і придбаю, то навряд чи скоро.

У цього допису повинно було бути продовження, але війна й тут внесла свої корективи. Не все задумане вдалося здійснити. Сподіваюсь, одного дня вийде.

примітки

1. Докладніше я розповідав про це у дописі про Київ-3а. ↩
2. Цікаво, що до Другої світової війни фокусну відстань обʼєктивів часто писали не в міліметрах, а в сантиметрах, тож на обʼєктиві вона нанесена саме як 5 cm, а не 50 mm. ↩
3. Зоннар це транслітерація назви не тільки цього обʼєктиву, але цілої лінійки легендарних німецьких світлосильних обʼєктивів Sonnar, що виробляв і досі виробляє Zeiss. ↩
4. У далекі часи, коли я знімав на цифрові камери, у мене був зум обʼєктив Canon EF 70-200 mm f/2.8, тобто технічно в ньому була фокусна відстань 85 мм, але я не можу його зарахувати як світлосильний фікс 85 мм. ↩
5. Далекомірні камери, якою є Київ-2, працюють так, що фотограф, компонуючи кадр, дивиться на світ не через обʼєктив, а через відокремлений від нього видошукач камери. Хоча фотоапарат досить маленький, видошукач та обʼєктив все ж знаходяться на певній відстані один від одного. Через це виникає явище паралакса: те, що бачить фотограф у видошукач, і те, що потрапляє на плівку через об’єктив, не повністю збігається. Чим ближче об’єкт знімання до камери, тим помітнішою стає ця розбіжність. Більш сучасні далекомірні камери мають вбудовану у видошукач компенсацію паралаксу — рамка кадру трошки зсувається при фокусуванні. Але у Києва-2 такої компенсації немає. Та й сам видошукач не має рамок кадру для обʼєктивів 85 мм. ↩

📷 cameraporn