Але інколи анонсують щось нове й цікаве, або у когось зі знайомих зʼявляється цікава цифрова камера, що привертає мою увагу. Серед того, що приходить на думку, це Leica Q, Ricoh GR, Sony RX1 та, власне, Sigma BF.
Днями випала нагода зайти у неймовірну шанхайську крамницю Sigma, тож погрався там трошки камерою BF з обʼєктивами 35mm F2 DG та 90mm F2.8 DG.
4 роки минуло з дня, коли цей фотоапарат потрапив до мене. І от нарешті я відзняв ним перші плівки. Відзняв я їх з двох причин:
Другий рік поспіль публікую допис про плівкову камеру 31 грудня. Ось, що я написав у висновках торішнього допису про фотоапарат Київ-3а:
У майбутньому хотів би придбати Київ-2, бажано виготовлений десь на початку 1950-х. У нього не буде непотрібного експонометра на голові, та й взагалі, камера буде справжнім оригінальним Києвом.
1951 рік. Вінстона Черчилля у віці 76 років вдруге обирають на посаду Премʼєр Міністра Сполученого Королівства. Лівія здобуває незалежність від Італії. Народжуються Курт Рассел та Стінг. А київський завод «Арсенал» випускає фотоапарат Київ-2 з серійним номером 516030.
19 лютого 1957 року Н.В. Коротков дарує цей фотоапарат старому другові А.О. Смирнову, про що свідчить гравіювання на нижній частині корпусу.
За 68 років після тих подій, у 2025 році, камера нарешті потрапляє до мене. Цей допис про мій досвід користування нею, та й фотографії, що я нею зробив, теж демонструю тут.
У серпні 2019 року розпочались дві історії, про кожну з яких я хотів написати у блог, але з певних причин не міг. Перша — відвідування румунського міста Брашов, про який допису немає досі. Друга — про мій досвід фотографування старенькою радянською камерою Київ, яка завершується сьогодні. Всього тільки 5 років і готово!
Цей допис виходить за підтримки Збройних Сил України. Вони боронять країну від ворожих атак, щоб ми працювали, жили та, виходить, знімали на поларойд. А наш обовʼязок — боронити їх, підтримувати їх, та зробити так, щоб у нашої армії було все, щоб робити свою героїчну роботу, а також все, щоб реабілітуватися після повернення в мирне життя. Тож, донатимо в фонд «Повернись живим» або в будь-який інший фонд, що допомагає ЗСУ, Нацгвардії, Поліції та іншим нашим захисникам.
Не хочу перетворюватись на графомана, тож не буду псувати біти й байти порожніми словами. На картках світлі й гарні обличчя моїх друзів, колег, котиків з одеської твітерської спільноти, що допомогли не поїхати кукухою на початку війни, й допомагає досі, моїх дітей, родини, найкращого кітпса у всесвіті — Вєсти, пересічних домашніх та вуличних улюбленців, що зігрівали моє серце, колективу улюбленої кавʼярні та просто куточки Одеси. Картки тепер щасливо живуть в моєму альбомі, а їх скани — тут.
Ну наконец-то! Ещё в прошлом августе, буквально после первых кадров на старенький Полароид Supercolor 635CL, я понял, что полароид — моя новая любовь.
В заключении поста с теми фотографиями я написал, что раздумываю над покупкой новой камеры, чтобы и дальше кайфовать от мгновенной фотографии. Не только купил, но и запасся плёнкой, и успел вместе со всем этим великолепием смотаться в Карпаты. Рассказываю и показываю.
Публикую заметку с июльскими фотографиями в конце августа. Могу себе позволить, знаете ли. Во-первых, лето. Лето это период отпусков, в том числе творческих. Я, судя по всему, был в обоих видах отпусков одновременно. Во-вторых, совсем недавно опубликовал давно обещанную заметку про поездку в Роттердам. Так что совесть моя чиста.
Я, как эта чайка на заборе, — все уже с уверенностью смотрят, как минимум, в настоящее, а я оглянулся посмотреть на декабрь 2019. Нет, ну не выбрасывать же плёнки, в конце концов.
Когда я был маленьким, у дедушки была какая-то советская камера. Позже в семье появилась плёночная мыльница. Но Полароид всегда был уделом богатых. Так, по крайней мере, казалось мне. Поэтому, когда предоставилась возможность поснимать на Полароид, я с радостью согласился. Отснял несколько кассет, отсканировал лучшие кадры, показываю.
Какое-то время назад я узнал о существовании в мире фототехники отдельной категории фотоаппаратов — беззеркалок с крупными матрицами. Беззеркалки это небольшие по размерам камеры, позволяющие делать отличные снимки. Примерно тогда же я узнал, что камеры Фуджифильм одни из лучших в этой категории. Когда я увидел в блоге Андрея Козаченко, что одну из таких камер можно взять на тест, я просто не смог устоять.