Інколи відправляю собі листівки з подорожей додому. Цього року вийшло відправити одну з Ватикану — давно хотів це зробити, тим більше, що місце дещо особливе.

Цього року я вперше зрозумів, що Ватикан — цілком окрема країна, хоча й невелика за територією. Раніше я вважав, що розмови про його незалежність — це просто туристична приманка.

Але фактично незалежність й суверенність будь-якої країни якоюсь мірою умовна. Ватикан — не виключення. Але його незалежність визнає більшість членів ООН, тож вважати його частиною Італії або Риму, як я вважав раніше, просто некоректно.

Цікаво, що громадянство Ватикану отримують не ті, хто народженні від батьків з громадянством Ватикану та не те, хто народженні на його території, а ті, хто займають певні посади у Святому Престолі. Ба більше, ватиканське громадянство не є постійним — по звільненню зі служби громадянство автоматично припиняється.

Колись неодмінно виправлю власну помилку й напишу окремий допис про Ватикан. А поки що світлини з його відвідування у далекому вже 2016 році можна знайти в пості про Рим.