📝

Подивився цього тижня останній епізод 3-го сезону серіалу Shrinking. Про 2-й сезон я писав, тож і про 3-й напишу.

Сезон класний вийшов. На відміну від багатьох інших серіалів, які продовжують знімати після першого сезону тільки, щоб заробити грошей, з Shrinking ситуація інша — відчувається, що ідей поки що не бракує, історій, які хочеться показати, вистачає.

Далі є спойлери, тож не читайте, якщо хочете зберегти інтригу.

Подобається, як прописані персонажі. Кожен має внутрішні проблеми, які заважають жити. Хтось намагається ці проблеми долати, інші від тих проблем ховаються — але від того виходить, як і в житті, все навпаки, бо тільки швидше впираються в ті проблеми.

Для мене найближчою є сюжетна лінія про стосунки Джиммі з донькою, Еліс. Обожнюю сцени, в яких Джиммі свою любов до доньки висловлює дещо коряво, дещо кріпово, але завжди дуже кумедно й надзвичайно тепло.

Також люблю персонаж Пола — він головний психотерапевт, що ніби-то повинно передбачати розвинену емпатію, вміння розуміти людей та з ними комунікувати, але Пол при цьому дуже прямий, дещо незграбний та незвично відвертий. Тим цікавіше спостерігати за тим, як він розкривається у стосунках з Джулі.

Подобається, що під товстим шаром гумору й легкого каліфорнійського життя розкриваються доволі серйозні теми: переживання втрати близької людини, ПТСР від війни, старішання, сепарація дітей, необхідність прощати, щоб рухатись далі, важливість чесності й компромісу у стосунках тощо.

Мої улюблені фішки серіалу, зокрема й сезону 3:

• Ліз та її камінці
• старий блакитний Ford Bronco, на якому їздить Джиммі
• почуття гумору Джиммі
• персонаж Дерека, що завжди залишається спокійним та позитивним
• гра Бретта Ґолдштейна — йому надзвичайно класно вдався персонаж Луіса

Shrinking у певному сенсі є антонімом ще одного серіалу від apple tv, що я люблю, — Severance. Якщо у Severance герої буквально мають розділення між робочим та особистим Я, то у Shrinking цього розділення принципово немає — особисті стосунки глибоко вплетені в робочі й навпаки. Обидва шоу візуально підкреслюють фантазійність своїх світів — у Severance мінімалістичністю та холодними тонами, у Shrinking — насиченістю кольорів та підкресленою ідеальністю всього.

Shrinking точно один з улюблених серіалів all time. Раджу дивитись, якщо раптом ще ні.

Важливий дисклеймер: психотерапія в реальному житті не має нічого спільного з тою, що показана у серіалі. Власне, у серіалі то й не психотерапія взагалі. Гадаю, що в США всі й так це зрозуміють, а от в Україні — не впевнений. Було б круто це якось зазначати на початку кожної серії, але є як є.